Iron Maiden в Швейцарии

Берн, Швейцарія, 23 червня 2003 року, екскурсія по місту. Біля найкрутішого готелю стоять... ВОНИ. Я навіть відразу не усвідомив, КТО це, настільки несподівано для мене це сталося, але пройшло п'ять хвилин, і я вже сфотографувався з великими, взнав, що вони і самі не знають, коли приїдуть до Росії, але сьогодні виступають у Фрібурге (Fribourg) в рамках "Give Me Ed... 'Til I'm Dead Tour 2003". Промоутер туру написав мені на клаптику паперу назва цього міста (у півгодини їзди на поезде-электричке від Берна) і назва концертного майданчика - їду практично на село до дідуся.

Мова не повертається назвати поїзд електричкою за його внутрішнє оснащення, швидкість руху і вартість проїзду в 55 швейцарських франків (еквівалент купе Моськва-петербург-моськва). Купивши, проте, у якогось біженця з Сирії (мир не без добрих, хай і корисливих, людей!) квиток за 20 франків, сідаю у вагон. Доводжу якійсь місцевій студентці із зошитом по історії в руках, що вибори в Росії в 1917 році навряд чи можна віднести до розряду не те що демократичних, але таких, що хоч би відбулися в принципі. Бачу, заходить хлопчина в "нашій" майці. Розумію, що провідник з'явився.

У міському автобусі відчуття майбутнього свята справжньої музики, зіпсоване було особами респектабельних пасажирів другого класу мого вагону, нарешті посилюється. Iron Maiden - рідкий гість в Швейцарії і, оскільки за пару годинника до міста можна добратися з будь-якої частини країни, концерт автоматично набуває статусу "Live in Switzealand".

Квитки в касі перед початком концерту коштують 50 швейцарських франків, що чомусь франка на 3 менше, ніж з попереднього продажу. Людина десять біля входу продають квитки з рук. За пивом стояв хвилин 15. Отже розігрівання (Murderdolls) пропустило (судячи по народові в холі, я був таким, що не єдиним проігнорував). Входжу в зал, який негайно ж вибухає першими акордами "Number of the Beast", спалахують заповітні "666", і народ починає сходити з розуму.

Коментарі Брюса по відношенню до Швейцарії цілком логічні. Жартівливо вибачаючись за те, що вони дуже тихо грають (у країні ухвалений закон, згідно якому максимально допустимий звуковий поріг складає 100 децибел), в зал запускаються вози про дівчину, що зняла ліфчик, на яку законопокірним панам потрібно терміново донести в поліцію, не забувши перед цим відправити подругу до гримерку груп. Всі останні коментарі в тому ж дусі - про поганих хлопчиків і дівчаток хорошої країни.

Новини групи - 2 червня вийшов DVD "Visions Of The Beast" з повної видеоисторией групи. У вересні повинен вийти новий студійний альбом, пісню з якого вони представили на концерті. Слово Брюсу із цього приводу - "Підніміть руки, у кого із законопокірних Швейцарців є звукозаписні пристрої... Так от, ми ВИРІШУЄМО запис цієї пісні. Лише у мене одне прохання - будь ласка, КУПИТЕ наш новий альбом... Давайте домовимося: якщо це shit album, можете користуватися піратською копією, якщо це буде хороша пластинка - КУПИТЕ ЇЇ!

Цікаво на них дивитися - такі ж, як у нас, металлеры різного віку (хоча, звичайно, це у нас, як у них!). У них окрім кіз і криків "Iron Maiden" в ходу ще і якісь паси руками, коли всі піднімають згадані кінцівки вгору і нервно-паралитическим дрібним тремтінням змальовують щось подібне до хвиль, що колишуться від бризу. Проте майже все, окрім тих, КТО не може через зрозумілі причини взагалі нічого вимовити, говорять "Соррі", якщо ненароком зачіпають тебе ліктем, і охоче, причому, піклуючись про позитивний результат, пояснюють дорогу. Знайдіть п'ять відзнак, називається.

Затемнення. Промінь світла на Брюса. Він проспівує невмирущу фразу "Blue moon, you left me standing alone..." і понеслася "Fear of the Dark".

Два виходи на біс з кращими бойовиками команди. Концерт йшов приблизно дві години. їду в готель. Багато байкеров. Мінімум поліції. Пробився і отримав халявную афішу. Свято удалося.

Берн, Швейцария, 23 июня 2003 года, экскурсия по городу. Возле самого крутого отеля стоят... ОНИ. Я даже сразу не осознал, кто это, настолько неожиданно для меня это произошло, но прошло пять минут, и я уже сфотографировался с великими, узнал, что они и сами не знают, когда приедут в Россию, но сегодня выступают во Фрибурге (Fribourg) в рамках "Give Me Ed... 'Til I'm Dead Tour 2003". Промоутер тура написал мне на клочке бумаги название этого города (в получасе езды на поезде-электричке от Берна) и название концертной площадки - еду практически на деревню к дедушке.

Язык не поворачивается назвать поезд электричкой за его внутреннее оснащение, скорость движения и стоимость проезда в 55 швейцарских франков (эквивалент купе Москва-Петербург-Москва). Купив, однако, у какого-то беженца из Сирии (мир не без добрых, пусть и корыстных, людей!) билет за 20 франков, сажусь в вагон. Доказываю какой-то местной студентке с тетрадкой по истории в руках, что выборы в России в 1917 году вряд ли можно отнести к разряду не то что демократических, но хотя бы состоявшихся в принципе. Вижу, заходит паренек в "нашей" майке. Понимаю, что проводник появился.

В городском автобусе ощущение предстоящего праздника настоящей музыки, подпорченное было лицами респектабельных пассажиров второго класса моего вагона, наконец-то усиливается. Iron Maiden - редкий гость в Швейцарии и, поскольку за пару часов до города можно добраться из любой части страны, концерт автоматически приобретает статус "Live in Switzealand".

Билеты в кассе перед началом концерта стоят 50 швейцарских франков, что почему-то франка на 3 меньше, чем по предварительной продаже. Человек десять у входа продают билеты с рук. За пивом стоял минут 15. Так что разогрев (Murderdolls) пропустил (судя по народу в холле, я был не единственным проигнорировавшим). Вхожу в зал, который тотчас же взрывается первыми аккордами "Number of the Beast", загораются заветные "666", и народ начинает сходить с ума.

Комментарии Брюса по отношению к Швейцарии вполне логичны. Шутливо извиняясь за то, что они слишком тихо играют (в стране принят закон, согласно которому максимально допустимый звуковой порог составляет 100 децибел), в зал запускаются телеги о девушке, снявшей лифчик, на которую законопослушным господам нужно срочно донести в полицию, не забыв перед этим отправить подругу в гримерку группы. Все остальные комментарии в том же духе - о плохих мальчиках и девочках хорошей страны.

Новости группы - 2 июня вышел DVD "Visions Of The Beast" с полной видеоисторией группы. В сентябре должен выйти новый студийный альбом, песню из которого они представили на концерте. Слово Брюсу по этому поводу - "Поднимите руки, у кого из законопослушных Швейцарцев есть звукозаписывающие устройства... Так вот, мы РАЗРЕШАЕМ запись этой песни. Только у меня одна просьба - пожалуйста, КУПИТЕ наш новый альбом... Давайте договоримся: если это shit album, можете пользоваться пиратской копией, если это будет хорошая пластинка - КУПИТЕ ЕЕ!

Интересно на них смотреть - такие же, как у нас, металлеры всех возрастов (хотя, конечно, это у нас, как у них!). У них кроме коз и воплей "Iron Maiden" в ходу еще и некие пассы руками, когда все поднимают упомянутые конечности вверх и нервно-паралитическим мелким дрожанием изображают что-то вроде колышущихся от бриза волн. Однако почти все, кроме тех, кто не может в силу понятных причин вообще ничего выговорить, говорят "Сорри", если ненароком задевают тебя локтем, и охотно, причем, заботясь о положительном результате, объясняют дорогу. Найдите пять отличий, называется.

Затемнение. Луч света на Брюса. Он пропевает неумирающую фразу "Blue moon, you left me standing alone..." и понеслась "Fear of the Dark".

Два выхода на бис с лучшими боевиками команды. Концерт шел примерно два часа. еду в гостиницу. Много байкеров. Минимум полиции. Пробился и получил халявную афишу. Праздник удался.

по материалам iron-maiden.ru