Концерт Iron Maiden в Лиссабоне 9 июля 2003 г

"...до концерту 3 години, треба швидше. З одягом вирішив фигней не страждати: одягнув як вдома - джинси, кросовки, чорна майка. У пакет пляшка пива, сигарети, гроша. ВПЕРЕД!

Вже в метро на Сampo Grande, в натовпі, серед всяких лівих буржуа і люмпен-истеблишмента, що снують туди-сюди, були помітні представники нашого племені. Основна відзнака - чорні футболки і вираз обличчя (якесь аж надто серьезно-пофигистское). Чим ближче мчала електричка до Oriente, тим більше "люди в чорних футболках" витісняли останнього люду. На багатьох майках явно писалося, з якої "контори" ці хлопці. Взагалі я відмітив, тут основний прикид і відзнака "тих, КТО любить долю" від всіх останніх - це чорна футболка. Хайер, металеві брязкальця, інші понти - це пішло в минуле, але чорний колір залишився! Були одягнені і взагалі просто: дивлюся, стоїть в дверей лисий дядечко років 35, в білій картатій сорочці, окулярах в тонкій оправі, в джинсах і кросовках, з інтелектуальною особою, в руках квиток на Мейден... прикольний.

А у вагоні були вже здебільше "свої": голосно розмовляли, метушилися напередодні концерту, ажіотаж кріпшав з кожною наступною зупинкою, з кожною хвилиною. Хтось вже затягував початок з The Number ... Я прямо у вагоні відкоркував пляшку пива, випив майже залпом...

Виходили з метро майже під Atlantico. А там - КАПЕЦ! Народу - валом, движняк, купа продавців з майками, плакатами, всякою фигней, весь майдан в стаканчиках з-під пива, вітер з дзвоном ганяє порожні пивні пляшки, не описати... Ажіотаж - труба! Чутно, що в залі вже гримить музика (пішло розігрівання), а на вулиці купа народу! У зал тягнуться дві колони людей, метрів по 100 кожна. Одна на полі, в сцени, інша на верхні яруси. Атмосфера просто пипец. У відзнаці від публіки, яку я бачив на концерті Rammstain, довкола одні дорослі мужики і тетьки (дівчам їх назвати складно :)). Основний вік - 25-35 років і навіть старше. Приємно відчувати своє покоління. Але молодих теж досить. В принципі, багато народу і з хайером, і з борідками, в деяких взагалі прикид під Marylin Manson, але загалом одягнені КТО в що гаразд. Багато хто тут же купував і надівав майки Мейден. Приїхав натовп, челов 20 з Faro (400 км. від Лісабона), на мотоциклах. Все в однакових шкіряних куртках з емблемою на спині - Moto Club Faro (а-ля Motorhead). Виглядало переконливо, байкеры...

Стоячи в черзі, узяв рекламний буклет. ХА! У вересні вийде новий CD Мейден - Dance of Death! А це турне, як я зрозумів, передує виходу нового альбому. Це так би мовити Tribute по старих часах, піснях з минулих альбомів! Після виходу альбому буде ще одне турне. Вийшов подвійний DVD "Vision of the Beast" з компіляцією всіх відео Мейден з 80 до 2000г.

Так, ну ось і перевірка перед залом. Як завжди. Проблем немає, біжу по сходинках вниз... Я в залі. Народу вже тьма, по вухах довбонула музика. на розігріванні група Scray (або Stray-очень хитромудрий напис, не розібрав). Грають могутньо: Hard'n'Heavy, є блюзові моменти, доля зразка 80-х - почала 90-х. Нічого визначеного сказати не можу, оскільки ніде не слухав групу раніше. Сам знаєш, якщо раніше не чув студійний запис, то з концерту складно щось визначити з першого разу.

Я відразу почав продиратися ближче до сцени, а народ не боляче-то поступався. Пиво в пластикових стаканчиках рухалося постійно і лилося річкою: КТО пив, КТО палив, КТО вже входив в раж під Scray. Я наполегливо ліз вперед, але в метрах 10-15 від сцени уткнувся у вже непроходимую стіну... Там і зупинився, більш-менш по центру, нормально.

Зал вже ревів, під ногами хрустіли сотні роздавлених пластикових стаканів, кросовки міцно прилипали до підлоги від пролитого пива. Scray залабали килим Хендрікса Voodoo Child з довгою імпровізацією і не менш довгою кінцівкою. Все, фінальний акорд, зал довго, бурхливо проводжав групу.

Перерва хвилин 20. Асистенти швидко прибирають декор Scray, я закурив, озирнувся. Хлопці в майках Led Zeppelin і Deep Purple встрибували на плечі своїм друзям. Зал почав скандувати "Мейден, Мейден...!!!" Хтось в перших рядах розвернув британський прапор, зліва зметнувся ще один. "Мейден, Мейден...!!!" Видавалося, час зупинився...

І ось повільно згасло світло... На мить зал затихнув і тут же заревів при перших же словах вступу до The Number of The Beast! Прожектори освітили Брюса, він вказав пальцем на табло - спалахнули три шестірки... зал повторив все вголос, спалах світла, пішла гітара, звук заповнив све простір, Брюс вискочив на передній план, в залі починається невообразимое! Підкинули тисячі рук з козою, народ двинув на сцену як на ворота Зимового. Я втратив сцену з вигляду: лише ліс піднятих рук і океан бушуючих людських тіл. Океан, в який попала воднева бомба... я ледве стримуюся на ногах, мене кидає з одного боку в інший, довбешка вже нічого не міркує, хвиля звуку проникає буквально наскрізь, ще секунда і залишаються лише інстинкти...

Опритомнів я, коли в мене (у прямому розумінні) попало чиєсь тіло...людина 10-15 і я разом з ними валимося як доміно на підлогу. Коли встав, побачив, що попереду утворилося простір метрів 5 в діаметрі, в якому біснуються 5-6 роздягнених до поясу і такуированных "биків". Напевно обкурені, а може і гірше. Всі, КТО потрапляє в круг - відразу з нього вилітають...

Мужики здорові (можливо, скинхэды). Періодично двоє з них присідають, третій встрибує до них на руки, і вони викидають його кудись вперед, метра на 2-3.Незавидую тим, КТО в місці, куди він падає... ось виродки... біси невминяемые, в натурі, танці смерті... Але в результаті попереду утворився простір і стало відмінно видно сцену. Ось вони все мейденовцы, як на долоні. Я вважав постаріли, але начеб лише в Мюррея стали трохи більше зморшок на обличчі, останні як в кінці 80-х...Класика! Брюс напнув комуфляжные штани...

"Е-а-а-а!!! Добрий вечір, Лісабон! The Tro-o-o-per!!!" - заволав Дікинсон. Брюс вихватив британський, весь в дірах прапор... На задньому плані помінялося пано. "Бики" ломанулись кудись вперед до бар'єру. "Die with your boots on!". Харріс неугомонен, видно, що концерт доставляє йому радість не менше ніж фанам. Літає по сцені, підстрибує, всі пісні співає услід за Брюсом (але не в мікрофон, зрозуміло). У залі продовжується рубилово! Бачу над лісом рук вже чиїсь ноги...

Потім Hallowed be thy name, розово-голубая серпанок, вогонь від піднятих запальничок... весь зал починає співати Revelation, без коментарів... 22 Acation Avenue, я вирушаю в астрал... The Clansman... зал в такт музиці кричить: "Freedom, freedom!!!" Яник з Мюррєєм владнують імпровізацію на гітарах. У перших рядах вже не зрозуміло що. Раптом гасне світло, залишається лише Брюс, освітлений прожекторами. Концерт зупинений...

Брюс зрозумів, що вони не розрахували темперамент португальців. Він виголошує коротку промову (такої кількості матів на англ. я ще не чув...) З мови я зрозумів, що мол, це за лайно, концерт повинен нести радість, а не лайно, ви розумієте, мля?... Зал принишкнув... "Люди в перших рядах, все гаразд?" - перепитав Брюс. Він пройшов уздовж всієї сцени з обличчям рассверепевшего прапорщика, переконувавшись, чи не постраждав вже КТО? "ОК? Начеб все нормально."

Clairvoyant! - знову спалах світла, знову в залі п...ц. Повний п...ц! Португалов не вилікувати. The Wicker Man! В кінці речі із-за барабанів виліз містер Макбрейн... (його взагалі за барабанами видно не було). Тут же скорчив з себе параноика-идиота, шпурнув в зал палички, і знову "сховався за ударником"... взагалі не змінився Нико...

Далі - Wildess Dream, - річ з нового альбому, мабуть її вже розкручують, щось зал дуже доладно підспівував... Run To The Hills... Зал розривався. Я теж... Brave New World, я вже захрип від підспівування і просто підмовляв... Heaven Can Wait, торч!

Fear of the Dark. На сцені з'явився Еді в прикиде англійського короля, з очима, що горять, і параноїдальною посмішкою... а як грає Нико, він дасть фору будь-якому компу, - техніка ну просто ІДЕАЛЬНО вигострена! Все в живу... Ну і під завісу - Iron Maiden! Над сценою піднялася величезна голова Еді з галогеновыми очима, в середині речі черепна коробка відкрилася і з неї повалив дим, потім піднялися мізки...

На біс былы ще заспівані 2 minutes to midnight, Bring your Daughter... під спільний чад, підспівування і танці, з довжелезною істинно мейденовской кінцівкою. Ось знову всі вийшли до краю сцени, посмішки, протягнуті руки, традиційне "Good night Lisbo-o-o-o-n!" - відбите криком залу. У зал полетіли всілякі сувеніри (у тому числі і палички Никко)... повільно згасло світло.

Народ розходився повільно. Багато пипла тусувалося біля сцени (і я теж): КТО пив, КТО палив, КТО шукав неподобранные сувеніри, КТО ключі, КТО мізки... КТО просто дивився на сцену, сподіваючись ще щось побачити. Деякі продовжували співати пісні, частина ломанулась в пани за пивом. У залі - срачь: вся підлога в пиві і всякій фигне, купа пляшок... купив стакан пива, випив, пішов на вихід...

P.S. Речі, начеб, все перерахував, може забув одну-две... :)))

"...до концерта 3 часа, надо быстрее. С одеждой решил фигней не страдать: одел как дома - джинсы, кроссовки, черная майка. В пакет бутылка пива, сигареты, деньги. ВПЕРЕД!

Уже в метро на Сampo Grande, в толпе, среди всяких левых буржуа и люмпен-истеблишмента, снующих туда-сюда, были заметны представители нашего племени. Основное отличие - черные футболки и выражение лица (какое-то уж больно серьезно-пофигистское). Чем ближе неслась электричка к Oriente, тем более "люди в черных футболках" вытесняли остальной люд. На многих майках явно писалось, с какой "конторы" эти ребята. Вообще я заметил, здесь основной прикид и отличие "тех, кто любит рок" от всех остальных - это черная футболка. Хайер, металлические побрякушки, другие понты - это ушло в прошлое, но черный цвет остался! Были одеты и вообще просто: гляжу, стоит у дверей лысоватый дяденька лет 35, в белой клетчатой рубашке, очках в тонкой оправе, в джинсах и кроссовках, с интеллектуальным лицом, в руках билет на Мейден... прикольно.

А в вагоне были уже по большей части "свои": громко разговаривали, суетились в преддверии концерта, ажиотаж крепчал с каждой следующей остановкой, с каждой минутой. Кто-то уже затягивал начало из The Number ... Я прямо в вагоне откупорил бутылку пива, выпил почти залпом...

Выходили с метро почти под Atlantico. А там - КАПЕЦ! Народа - валом, движняк, куча продавцов с майками, плакатами, всякой фигней, вся площадь в стаканчиках из-под пива, ветер со звоном гоняет пустые пивные бутылки, не описать... Ажиотаж - труба! Слышно, что в зале уже гремит музыка (пошел разогрев), а на улице куча народа! В зал тянутся две колонны людей, метров по 100 каждая. Одна на поле, у сцены, другая на верхние ярусы. Атмосфера просто пипец. В отличии от публики, которую я видел на концерте Rammstain, вокруг одни взрослые мужики и тетьки (девчонками их назвать сложно :)). Основной возраст - 25-35 лет и даже старше. Приятно ощущать свое поколение. Но молодых тоже достаточно. В принципе, много народа и с хайером, и с бородками, у некоторых вообще прикид под Marylin Manson, но в общем одеты кто во что гаразд. Многие здесь же покупали и надевали майки Мейден. Приехала толпа, челов 20 с Faro (400 км от Лиссабона), на мотоциклах. Все в одинаковых кожаных куртках с эмблемой на спине - Moto Club Faro (а-ля Motorhead). Смотрелось внушительно, байкеры...

Стоя в очереди, взял рекламный буклет. ХА! В сентябре выйдет новый CD Мейден - Dance of Death! А это турне, как я понял, предваряет выход нового альбома. Это так сказать Tribute по старым временам, песням с прошлых альбомов! После выхода альбома будет еще одно турне. Вышел двойной DVD "Vision of the Beast" с компиляцией всех видео Мейден с 80 до 2000г.

Так, ну вот и проверка перед залом. Как обычно. Проблем нет, бегу по ступенькам вниз... Я в зале. Народа уже тьма, по ушам долбанула музыка. на разогреве группа Scray (или Stray-очень замысловатая надпись, не разобрал). Играют мощно: Hard'n'Heavy, есть блюзовые моменты, рок образца 80-х - начала 90-х. Ничего определенного сказать не могу, т.к. нигде не слушал группу раньше. Сам знаешь, если ранее не слышал студийную запись, то с концерта сложно что-то определить с первого раза.

Я сразу начал продираться поближе к сцене, а народ не больно-то уступал. Пиво в пластиковых стаканчиках двигалось постоянно и лилось рекой: кто пил, кто курил, кто уже входил в раж под Scray. Я упорно лез вперед, но в метрах 10-15 от сцены уткнулся в уже непроходимую стену... Там и остановился, более-менее по центру, нормально.

Зал уже ревел, под ногами хрустели сотни раздавленных пластиковых стаканов, кроссовки прочно прилипали к полу от пролитого пива. Scray залабали ковер Хэндрикса Voodoo Child с длинной импровизацией и не менее длинной концовкой. Все, финальный аккорд, зал долго, бурно провожал группу.

Перерыв минут 20. Ассистенты быстро убирают декор Scray, я закурил, оглянулся. Ребята в майках Led Zeppelin и Deep Purple запрыгивали на плечи своим друзьям. Зал начал скандировать "Мейден, Мейден...!!!" Кто-то в первых рядах развернул британский флаг, слева взметнулся еще один. "Мейден, Мейден...!!!" Казалось, время остановилось...

И вот медленно погас свет... На мгновение зал затих и тут же взревел при первых же словах вступления к The Number of The Beast! Прожекторы осветили Брюса, он указал пальцем на табло - вспыхнули три шестерки... зал повторил все вслух, вспышка света, пошла гитара, звук заполнил све пространство, Брюс выскочил на передний план, в зале начинается невообразимое! Вскинулись тысячи рук с козой, народ двинул на сцену как на ворота Зимнего. Я потерял сцену из вида: только лес поднятых рук и океан бушующих людских тел. Океан, в который попала водородная бомба... я еле удерживаюсь на ногах, меня кидает из стороны в сторону, башка уже ничего не соображает, волна звука проникает буквально насквозь, еще секунда и остаются только инстинкты...

Очнулся я, когда в меня (в прямом смысле) попало чье-то тело...человек 10-15 и я вместе с ними валимся как домино на пол. Когда встал, увидел, что впереди образовалось пространство метров 5 в диаметре, в котором беснуются 5-6 раздетых до пояса и такуированных "быков". Наверняка обкуренные, а может и хуже. Все, кто попадает в круг - сразу из него вылетают...

Мужики здоровые (возможно, скинхэды). Периодически двое из них приседают, третий запрыгивает к ним на руки, и они выкидывают его куда-то вперед, метра на 2-3.Незавидую тем, кто в месте, куда он падает... вот уроды... черти невминяемые, в натуре, пляски смерти... Но в результате впереди образовалось пространство и стало отлично видно сцену. Вот они все мейденовцы, как на ладони. Я думал постарели, но вроде только у Мюррея стало чуть больше морщин на лице, остальные как в конце 80-х...Классика! Брюс напялил комуфляжные штаны...

"Е-а-а-а!!! Добрый вечер, Лиссабон! The Tro-o-o-per!!!" - заорал Дикинсон. Брюс выхватил британский, весь в дырах флаг... На заднем плане поменялось пано. "Быки" ломанулись куда-то вперед к барьеру. "Die with your boots on!". Харрис неугомонен, видно, что концерт доставляет ему радость не меньше чем фанам. Летает по сцене, подпрыгивает, все песни поет вслед за Брюсом (но не в микрофон, понятно). В зале продолжается рубилово! Вижу над лесом рук уже чьи-то ноги...

Затем Hallowed be thy name, розово-голубая дымка, огонь от поднятых зажигалок... весь зал начинает петь Revelation, без комментариев... 22 Acation Avenue, я ухожу в астрал... The Clansman... зал в такт музыке орет: "Freedom, freedom!!!" Яник с Мюрреем устраивают импровизацию на гитарах. В первых рядах уже не понятно что. Вдруг гаснет свет, остается только Брюс, освещенный прожекторами. Концерт остановлен...

Брюс понял, что они не рассчитали темперамент португальцев. Он произносит короткую речь (такого количества матов на англ. я еще не слышал...) Из речи я понял, что мол, это за дерьмо, концерт должен нести радость, а не дерьмо, вы понимаете, мля?... Зал притих... "Люди в первых рядах, все в порядке?" - переспросил Брюс. Он прошел вдоль всей сцены с лицом рассверепевшего прапорщика, убеждаясь, не пострадал ли уже кто? "ОК? Вроде все нормально."

Clairvoyant! - снова вспышка света, снова в зале п...ц. Полный п...ц! Португалов не вылечить. The Wicker Man! В конце вещи из-за барабанов вылез мистер Макбрейн... (его вообще за барабанами видно не было). Тут же скорчил из себя параноика-идиота, швырнул в зал палочки, и снова "спрятался за ударником"... вообще не изменился Нико...

Далее - Wildess Dream, - вещь с нового альбома, видать ее уже раскручивают, что-то зал слишком складно подпевал... Run To The Hills... Зал разрывался. Я тоже... Brave New World, я уже захрип от подпевания и просто подговаривал... Heaven Can Wait, торч!

Fear of the Dark. На сцене появился Эдди в прикиде английского короля, с горящими глазами и параноидальной улыбкой... а как играет Нико, он даст фору любому компу, - техника ну просто ИДЕАЛЬНО отточена! Все в живую... Ну и под завесу - Iron Maiden! Над сценой поднялась огромная голова Эдди с галогеновыми глазами, в середине вещи черепная коробка открылась и из нее повалил дым, потом поднялись мозги...

На бис былы еще спеты 2 minutes to midnight, Bring your Daughter... под общий угар, подпевание и пляски, с длиннющей истинно мейденовской концовкой. Вот снова все вышли к краю сцены, улыбки, протянутые руки, традиционное "Good night Lisbo-o-o-o-n!" - отраженное криком зала. В зал полетели всевозможные сувениры (в том числе и палочки Никко)... медленно погас свет.

Народ расходился медленно. Много пипла тусовалось возле сцены (и я тоже): кто пил, кто курил, кто искал неподобранные сувениры, кто ключи, кто мозги... кто просто смотрел на сцену, надеясь еще что-то увидеть. Некоторые продолжали петь песни, часть ломанулась в бары за пивом. В зале - срачь: весь пол в пиве и всякой фигне, куча бутылок... купил стакан пива, выпил, пошел на выход...

P.S. Вещи, вроде, все перечислил, может подзабыл одну-две... :)))

по материалам iron-maiden.ru